Виховний захід
Тема:
Мета: ознайомити дітей
з екологічною ситуацією, яка склалася на території України та у всьому світі;
продовжувати знайомство з Червоною книгою України. Формувати у дітей якості
доброго і дбайливого господаря, який охороняє і примножує природні багатства.
Розвивати почуття особистої
відповідальності за все живе на Землі, уміння зберігати і планомірно
використовувати природні ресурси.
Виховувати доброту, турботу, відповідальність і любов до рідного
краю.
Обладнання: проектор, презентація в PowerPoint, плакати з природоохоронним
змістом, музичний центр, картонні дерева(здорові та понівечені), глобус, голка,
Червона книга України, бутафорські молотки, цвяхи, таблички «Бережіть
природу!», «Ліс – наше багатство!».
Хід заходу
/Лунає музика К.В.Глюк мелодія із
опери «Орфей і Еврідіка. На сцені з’являються хлопчик і дівчинка./
Хлопчик: Увага! Увага! Об’ява:
свої двері всім бажаючим відчинила нова галерея образотворчих мистецтв.
Пропоную відвідати.
Дівчинка: Ну до чого тут галерея?!
Хлопчик: А до того, що це не
проста галерея, а екологічна. Ну то що, підемо?
Дівчинка: Ходімо!
Голос: Всіх бажаючих запрошуємо
пройти до першої зали, де виставлено зразки грецької міфології.
/Лунає музика В.А.Моцарта «Dies irae», під яку на сцені
з’являються Зевс, Посейдон та Аїд, про що засвідчують великі надписи на грудях
кожного. В руках Аїда – глобус, голка, Посейдона – Червона книга України/
Зевс: Це просто обурливо! Все,
над чим я так напружено працював, все під загрозою знищення! А хто в цьому
винен?
Посейдон: Хто?
Аїд: Хто в цьому винний?
Зевс: Невже не зрозуміло? Той,
кого я зробив вінцем творіння – людина. От скажи, ти пам’ятаєш, який чудовий
небозвід я створив?
Посейдон: О так, нічого зайвого,
все так гармонійно! А цей відмінний, якісний, міцний озоновий шар!
Зевс: Озоновий шар!!!! Це біль
моєї душі. Він щорічно виснажується. А ще ця діра над Антарктидою! /Бере в руки глобус та голку з ниткою./ Я латаю її
щоденно! Я латаю, а вона розлазиться, я латаю, а вона розлазиться! А хто в
цьому винний?
Аїд: Хто в цьому винний?
Зевс: Людина винна! /Віддає глобус/ Спалює всіляку погань,
викидає до атмосфери всіляку гидоту! Ви тільки подивіться на них: задихаються
від власних дій, а не роблять ніяких спроб щось змінити! /Береться за голову – хитає./
/Виконується пісня на мелодію «Ніч така місячна».
Виконує дует парубка з дівчиною./
В ніч таку
місячну, зоряну, ясную,
Дихати нам
нема чим.
Щось у
повітрі з’явилось не власнеє
Складу
його речовин.
Тільки
подихала, в мене з’явилися
Біль в
голові і в очах.
І не
помітила, як опинилася
На
лікарняних харчах.
«Що ж то
було?» - ми спитаєм у хімії.
-
з Укртатнафти привіт.
Це не реклама активної
дії вам,
Все це обурює світ.
Посейдон: Але ще залишається вода
– еліксир життя.
Аїд: Що це з річкою? Вона непривітна
і сумна.
/Заходить дівчинка-річка, в синьому вбранні, сумно
опустила голову./
Зевс: Ти ж була колись
глибока, швидкоплинна, світлоока.
Посейдон: Чом же стала каламутна? Чом
плюскочуть хвилі смутно?
Ріка: Як мені не
сумувати?
Всі
отрутохімікати
Постікали
в мою воду,
Зіпсували
чисту вроду.
Вже течу
між болотами
Заросла
очеретами.
Зникла
риба. Навіть раки
Поховались,
небораки.
/Закриває обличчя руками./
Посейдон: Ой ти, річко синьоока, ти
ж була колись глибока.
Ріка: Чуєте, хтось плаче?
/Всі розступаються. На сцені стоїть Рибка/
Аїд: Хто ти?
Рибка: Я – рибка.
Зевс: А чого ти плачеш, Рибко?
Рибка: Ой, біда! Люди, що це
за вода?
Може вам і
добре жити –
Хімікати в
ній усі,
А мені в
ній важко жити –
І на дні,
і на воді.
А вода ж
була колись!
Люди,
звідки ви взялись?
Люди,
трохи совість майте.
Бідну
річечку спасайте!
/Рибка обіймає Річку. Йдуть./
Всі разом(Зевс, Аїд, Посейдон): Та годі нам терпіти це!
Пора
людині схаменутись вже!
Аїд: Саме людині завдячує Червона
книга України поповненням на своїх сторінках все новими й новими тваринами й
рослинами.
Зевс: В Червону книгу ми
занесли
Світ
чарівний та чудесний,
Що
поступово вимирає,
Давно
рятунку в нас благає.
Посейдон: Невже в майбутньому, на світі
Не будуть
квітнуть дивні квіти?
Конвалія й
фіалки ніжні,
І вісник
березня – підсніжник?
Аїд: Невже ми більше не побачим,
Як
сон-трава росою плаче?
Троянда
степу, квітка мрії,
Жар-цвітом
землю не зігріє?
Зевс: Люди, схаменіться! Може
досить?!
Зупиніться.
Останній є шанс.
Огляніться.
Всі разом(Зевс, Аїд, Посейдон): Благаємо Вас!
Голос: Шановні відвідувачі,
просимо вас пройти до наступної зали. Тут виставлено роботи місцевих художників
примітивістів.
/Під музику виходять дівчата і виконують
танок. Після якого на
сцені
залишаються дві дівчини-лебеді. Ведеться діалог на фоні
якого лунає
музика П.І.Чайковського LAKE IN
MOONLIGHT /
1-й лебідь: Ти знаєш, чим довше я на
цій картині сиджу, тим більше радію, що ми з тобою намальовані. Як подумаю, що
в світі коїться, так аж тремчу./Сильно
тремтить./
2-й лебідь: Не труси картину! Це ж
витвір мистецтва. До речі, а ти пам’ятаєш тих, справжніх лебедів, з яких нас з
тобою малювали?
1-й лебідь: Звичайно, такі гарні,
живі…
2-й лебідь: /Плаче/Так ось, кажуть, їх вже браконьєри застрелили.
1-й лебідь: Не плач – фарби
розмажеш, картина втратить цінність.
2-й лебідь: А ти не знаєш, нас
занесли до Червоної книги?
1-й лебідь: Та вже років двадцять
тому.
2-й лебідь: От і добре. Дай Бог, і
живі лебеді на Землі збережуться, а не тільки ми з тобою – намальовані.
Голос: Тепер ви можете пройти до зали пейзажного живопису,
де на полотнах зображено прекрасні куточки рідної природи.
/Під мелодію вибігають хлопчики розбишаки і
виконують танок,
розкидаючи сміття. Після чого на сцені залишаються
два
учні-дуби/
1-й дуб: Як швидко летить час!
Навіть не віриться, що ми з тобою тут ростемо більше двохсот років.
2-й дуб: А пам’ятаєш, як ми
колись були жолудями? Ніяких проблем в житті – поруч батько, дід, брати…
1-й дуб: Да, велика у нас була
тоді родина, не те, що зараз. Лишились тут удвох – останні з могікан.
2-й дуб: Останні…чого?
1-й дуб: Ой, ну й неосвічений ти, дуб!
2-й дуб: Сам дуб!
1-й дуб: Я – дуб освічений,
регулярно читаю газети, які відпочиваючі розкидають. Ось ти, наприклад, знаєш,
що таке парниковий ефект?
2-й дуб: Про парники не знаю
нічого…
1-й дуб: Та не парники!
Парниковий ефект – це процес глобального потепління на Землі. Заводських труб
все більше, а нас, дерев, все менше, й до того ж приходиться існувати в
антисанітарій них умовах: все смітять, але ніхто не прибирає.
2-й дуб: Ой, дивись, діти з
учителькою йдуть.
1-й дуб: Може вирішили тут
прибрати?
/Виходить група дітей і вчителька./
Вчителька: Діти, ми з вами
знаходимось у відомому урочищі «Дуби». Раніше дубів тут було дуже багато, а
зараз лишилось тільки три.
Всі: А ми бачимо лише два.
Вчителька: А й правда, от дива:
вчора ще було три, а сьогодні вже два. Та головне, що дуби ще є і їм по двісті
п’ятдесят років. А ну, діти, хто мені відповість, чому треба берегти ліс?
Дитина: Тому, що в лісі ми
можемо збирати ягоди й гриби, а ще – сидіти біля вогнища і співати пісні про
природу.
Дитина: Але ліси щезають з такою
швидкістю, що скоро не буде з чого розпалити вогнище.
Вчителька: Молодці, діти, ви дуже
добре розумієтесь в на цьому питанні. Тепер, Вовочко, подивись навколо себе:
купи сміття, недоїдки, лушпиння! Що ти думаєш з приводу цього?
Вовочка: Органічні відходи можуть
і повинні стати невичерпним джерелом альтернативної енергії. Біогаз, вилучений
з них, може замінити собою кам’яне вугілля, нафту та навіть ядерне паливо.
Вчителька: Молодець, який розумний
хлопчик! Діти, наш обов’язок – захистити дерева, що залишилися. Чому ж ви
стоїте? До діла!
/Хлопчики достають молотки, цвяхи й прямують до
дубів./
1-й дуб: Ой, що це вони беруть!
2-й дуб: Ой, а де це вони йдуть?
Обидва: Мамо!!!
/Хлопчики прибивають до дерев таблички «Бережіть
природу!», «Ліс – наше багатство!»/
Діти: Ось тепер ми можемо
спокійно повернутися до школи. /Йдуть./
1-й дуб: А ми тепер схожі на
поранених солдатів, як тоді, під час війни, в сорок першому.
2-й дуб: Ну не кажи, тоді рани нам
наносили вороги, а тепер – свої.
Голос: Час роботи нашої
виставки на сьогодні закінчено. Чекаємо на вас завтра, тому що в нашій
експозиції ще багато актуальних полотен.
/Виходять всі учасники, виконують пісню «Дай вам
Боже»/
Дай вам
Боже на планеті
Щастя
назавжди,
Кришталевого
повітря,
Чистої
води.
Хай вам
сяє сонце з неба
І проміння
гра,
А веселка
наче усміх
Миру і
добра.
Хай
цвітуть сади, як мрія
Квітка
вироста.
Ми Землі
одна надія
Істина
проста.
Хай ліси
наші не в’януть,
Буде
більше рік.
Хай пташки
не покидають
Рідний
край навік.
